- рішення третейського суду оскарженню не підлягає
Третейські суди в порядку, передбаченому Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.
Статтею 19 Закону перераховані підстави відводу або самовідводу третейського судді. Ці підстави значно ширші в порівнянні з підставами відводу суддів загальної юрисдикції, або суддів господарських судів.
Третейський суд, з дотриманням вимог Закону, самостійно розв'язує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам чинного законодавства та Закону України "Про третейські суди". Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейский суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів.
Правила третейського розгляду у третейському суді для вирішення конкретного спору визначаються цим Законом та третейською угодою. У процесі розгляду спору третейський суддя обговорює зі сторонами усі аспекти спору, включаючи юридичні питання, пов'язані з правами та обов'язками кожної сторони. Сторони можуть прийти до мирової угоди, яка буде затверджена рішенням суду.
Cправи розглядаються у відкритому або закритому судовому засіданні на українській або російській мові за місцезнаходженням третейського суду, або в іншому місці з урахуванням всіх обставин справи (характеру спору, зручності обраного місця третейського розгляду для сторін, складу третейського суду і т.п.).
Протокол засідання третейського суду ведеться лише у випадках, коли хоча б одна зі сторін є фізичною особою, що використовує як докази показання свідків, або сторони погодили між собою ведення протоколу. Третейський суд, так само як і суд загальної юрисдикції або господарський суд, приймає рішення по справі, може ухвалювати додаткове рішення, роз'яснювати рішення, виправляти в ньому описки, арифметичні помилки або якісь інші неточності. Отже створення Третейських судів виникло на підставі того, що у сторін спору було завжди присутнє бажання мати альтернативний спосіб вирішення спорів по відношенню до системи державних судів.
В суспільстві виникла необхідність в розвитку подібного, незалежного, громадського інституту - Третейське судочинство. Третейські суди не мають бюджетних надходжень, цілковито і повністю працюють за рахунок Третейського збору, з якого сплачується гонорар суддів. Саме тому Третейський суд незалежний від Державного апарату та розглядає справи неупереджено.
