ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ТРЕТЕЙСЬКОЇ ЛІГИ ЩОДО ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ В СФЕРІ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДОЧИНСТВА

24.09.2008

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Всеукраїнської Третейської Ліги

щодо законодавчих ініціатив  в сфері третейського судочинства

 

 

 

Шановне  панство!

 

Ми звертаємося від імені більш ніж 150 000 українських громадян, які є третейськими суддями і співробітниками секретаріатів більш ніж  300 постійно діючих третейських судів в Україні. Ті загрозливі для всієї правової системи України тенденції, які почали активізуватися з моменту ухвалення в першому читанні 16 вересня 2008 року законопроекту № 1399 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень третейських судів (автор – н.д. Лавріновіч О.В.), здатні остаточно зруйнувати довіру наших громадян в можливість захистити свої законних прав в Україні, зіпсувати уявлення європейської і світової громадськості про рівень законодавства нашої держави.

В Україні майже втрачена довіра суспільства до об'єктивного і законного розгляду спорів в державних судах. І як це не парадоксально, але успішний розвиток інституту альтернативного  розгляду спорів в третейських судах можливий тільки в умовах функціонування системи правосуддя, що відповідає стандартам правової держави. Отже третейські суди – це дзеркало того критичного стану в якому знаходиться вся правова система в державі. Відмахуватися від нього – означає закривати очі на ту ситуацію, яка склалася в нашій системі правосуддя.

Зараз третейські суди штучно виштовхані на узбіччя української правової системи. На переконання противників третейського судочинства, третейські суди виносять неправомірні рішення. Проте, погодитеся,  цей же розмивчастий аргумент можна застосувати  в рівній мірі і проти державної системи правосуддя. Хіба  не про це говорить статистика перегляду справ в апеляції і касації на рішення судів першої інстанції, а також постійні скандали про винесення державними суддями рішень на користь рейдерів?!

Ми упевнені, якщо задати питання поважним авторам анті- третейських законопроектів: «А чи є у них статистика щодо кількості розглянутих справ в третейських судах, їх категорії, кількість оскаржених рішень в держсудах?», то на це питання у них не буде відповіді. Така статистика навіть не запрошувалася ні в самих третейських судах, ні в громадських організаціях, які працюють в цій сфері. Судова практика третейських судів ніким не була вивчена і проаналізована. На підставі чого робляться висновки про ту шкоду, яку нібито несе в собі система третейських судів і як наслідок, - пропозиція обмеження підвідомчості справ, які можуть вони розглядати? Згідно статистки Всеукраїнської третейської Ліги, з усього масиву рішень третейських судів за 2006- 2007 рр. лише близько 50 рішень були оскаржені, крім того, 60% таких скарг не мали під собою жодного підґрунтя. Такий незначний відсоток оскарження рішень третейських судів говорить про ефективне виконання ними своїх функцій.

Можливо, звинувачення третейських судів в пособництві рейдерству робиться на підставі тих незаконних рішень, які виносяться сумнівними судами ad hoc (створеними у  конкретній справі). Їх діяльність дійсно ні ким не регулюється і не контролюється. Не логічніше було б посилити процедуру реєстрації третейських судів, вимоги до компетенції третейських судів, замість того, щоб руйнувати всю систему?!

Що стосується в цілому запропонованої законопроектом №1399 відміни примусового виконання рішень третейських судів, то це протіворічить не те що всій логіці альтернативних методів рішення спорів, але і загальновизнаній світовій практиці, закріпленій, зокрема, в Типовому Законі ЮНСІТРАЛ про міжнародний третейський арбітраж, в Арбітражному Регламенті ЮНСІТРАЛ, Європейській конвенції про зовнішньоекономічний арбітраж від 21 квітня 1961 року. Такими діями  Україна ставить себе на одну ступінь з самими недорозвиненими в політичному, економічному і правовому сенсі, державами світу.

Свого часу це усвідомив Конституційний Cуд України, який двічі  24.02.2004 р. і  10.01.2008 р. виносив свої рішення,  підтверджуючі правомірність існування третейських судів в Україні. Він чітко зазначив, що третейські суди – це недержавні незалежні органи по розгляду спорів по захисту майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб. Отже, пропоновані нині законопроекти прямо протирічать рішенням Конституційного Суду України.

Мабуть автори анті-третейських законопроектів не зовсім замислюються про наслідки втілення у вітчизняну правову систему  своїх «революційних» ідей, зате чітко знають: таким чином вони «ставлять хрест» на всій системі альтернативних способів  рішення суперечок, відомій як alternative dispute resolution (ADR) і визнаною в більшості цивілізованих країн.

В рамках Європейського Союзу за останні десять років  спостерігається тенденція звернення до альтернативних способів вирішення спорів  як однією з найефективних можливостей  забезпечення захисту прав, свобод і інтересів учасників суспільних відносин. Зокрема, в 2002 р. Європейською комісією була розроблена Зелена книга з питань альтернативного вирішення спорів в цивільному і комерційному праві, що надає найширші повноваження третейським судам.

В рамках Ради Європи, прийнята Рекомендація Rec (2001) 9 Комітету міністрів державам-членам про альтернативи судовому розгляду між адміністративними органами і приватними сторонами, в якій вказується, що третейські суди є ефективним механізмом навіть для розгляду спорів за участю державних органів.

Наведемо лише деякі приклади із законодавчих практик розвинених держав світу щодо третейських судів:

- у США Федеральний арбітражний  акт прийнятий ще в 1925 році. На даний період більше 80% всіх цивільних і комерційних спорів розглядається в третейських (арбітражних) судах

- у Франції згідно Нового Цивільного процесуального кодексу, якщо спір, що розглядається або підготовлюваний до розгляду через третейську (арбітражного) угоду, переданий на розгляд державного суду, останній повинен оголосити себе некомпетентним

- у Швеції в 1999 р.  був прийнятий новий Закон про арбітраж, згідно положень якого «сторони самі визначають круг питань, що підлягають арбітражу. Арбітри мають право розглядати справи, які можуть або не можуть вирішуватися в судовому порядку»

- у Германії Після 1 січня 2000 року новий закон про третейських суди встановив, що в певних випадках, зокрема , державний суд не робитиме законних дій до тих пір, поки позивач не доведе, що можливість рішення через третейський суд вже була вичерпана

Всі ці факти красномовно демонструють: система альтернативних методів вирішення спорів, до яких відносяться третейські суди в розвинених країнах світу, – тісно пов'язана з державною судовою системою і визнається державами як ефективний спосіб захисту прав фізичних і юридичних осіб.

Абсурдність ситуації, яка склалася  навколо законодавчого «реформування» третейських судів в Україні пояснюється тим, що представники законодавчої влади просто не мають реальної і достовірної інформації про діяльність третейських судів в Україні. А на тлі дійсно існуючих правових вакханалій третейських судів ad hoc (створених для вирішення однієї конкретної справи), ситуація і насправді здається катастрофічною. Поза сумнівом, правильним було, що б і Парламентський Комітет з питань правосуддя, і Верховний суд України замість знищення третейської системи постаралися б прикласти зусилля до впорядковування її діяльності або хоч би почали діалог з представниками третейства, іноземними експертами, які не розуміють і не підтримують такого негативного відношення українських законотворців до методів альтернативного рішення суперечок.

Зокрема, Всеукраїнська третейська Ліга надала на експертизу експертам Єврокомісії, а також  Асоціації міжнародних арбітрів (Бельгія, Брюссель) українські законопроекти про третейські суди. У свою чергу, ці авторитетні європейські експерти розкритикували основні моменти законодавчих ініціатив в цій сфері  і підкреслили їх суперечність основам європейського законодавства і міжнародній практиці.

Політична смута в Україні, і як її наслідок – законодавча, рано чи пізно закінчаться, і ЄС все ж таки відкриє двері нашій державі. Ось тільки багато сфер законодавства, які «нареформували» в смутні часи, доведеться змінювати у відповідність з європейськими вимогами і світовими стандартами. І діяльність альтернативної системи рішення спорів, в даному ракурсі, вимагатиме негайної реабілітації.

Зараз  ми звертаємося до  всіх, від кого залежить майбутнє цих законодавчих ініціатив, – не допустити своєї участі в ухваленні  відверто лобістських  і  анти-европейських законопроектів у сфері третейського судочинства! Ми закликаємо почати цивілізовані консультації і переговори, які здатні створити стабільну законодавчу базу для діяльності альтернативних методів рішення спорів в Україні.

 

 

Геннадій ПАМПУХА,

Президент Всеукраїнської третейської Ліги

 

 

 

ВГО «Всеукраїнська третейська Ліга»