Стаття Пампухи Г.Г. "Правовий тиждень" №39
25.09.2008
Кредит чи боргова прірва?
Ситуація на українському ринку кредитів продовжує ускладнюватись. Експерти відзначають не тільки ріст відсотків по нових іпотечних програмах і жорсткість вимог до позичальників, але й підвищення ставок по вже виданих позиках.
За останні декілька місяців Банківські клієнти вже цілком відчули "принадність" таких умов, а деякі з них вже отримали з банків листи із сповіщенням про зростання процентної ставки. Вибір у таких клієнтів невеликий – або терміново погасити кредит, або платити по підвищеній ставці,або бути позбавленим майна,що придбано у кредит. Причини зрозумілі: вітчизняним банкам, що не мають доступу до дешевих зарубіжних ресурсів, терміново потрібні гроші для вирішення своїх проблем з ліквідністю і видачі нових кредитів. Але якщо підвищення ставок по нових кредитах виглядає як закономірна реакція банкірів на подорожчання грошових ресурсів, то ті, хто оформив іпотеку раніше, не розуміють, чому тепер потрібно платити по кредиту більше.
Ухвалюючи рішення щодо підвищення ставок в однобічному порядку, банк апелює до договору іпотеки, підписаному клієнтом. У переважній більшості таких договорів за кредитором закріплюється право міняти процентну ставку, у тому числі й за минулий період. Спробуємо розібратися, наскільки правомірні в цьому випадку дії банку.
Як правило банк не має права в однобічному порядку змінювати умови договору кредиту, у тому числі, і розмір процентної ставки. Однак відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України банки можуть включати в договір кредиту умову, що надає їм право, при певних обставинах, в однобічному порядку міняти розмір процентної ставки за кредитом.
Після 1 травня 1995 року, в угодах між комерційним банком та позичальником в обов'язковому порядку передбачається коригування розміру процентної ставки в залежності від зміни облікової ставки.
Відомо, що кредитний договір є публічним, тобто його загальні умови повинні бути єдиними для всіх . Таким чином, вплинути на індивідуальні (особливі) умови відносно конкретного клієнта банк не має права.
У типовому договорі іпотеки, в одному із пунктів прописано приблизно наступне: «Банк має право в однобічному порядку міняти або доповнювати умови договору, направляючи за адресою позичальника лист із викладом змін і доповнень. Зміни набувають чинності з моменту їх прийняття рішенням відповідного органу банку». Таким чином, банк може на свій розсуд міняти умови договору. Здавалося б, з юридичної точки зору причепитися ні до чого – адже позичальник був ознайомлений з текстом договору і своїм підписом погодився з його умовами. У випадку якщо громадянин підписав документ - прийняв такі умови договору кредитування, дії банку визнати незаконними не можна. У цій ситуації позичальнику доведеться покоритися новим умовам або ж доводити в суді, що підстав для зміни процентної ставки небуло.
Відповідно до частини шостої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїх операціях. Отже, розмір процентної ставки за кредитом, а також порядок її сплати, встановлюються банком і визначається у кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які існують на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки Національного банку України та інших обставин.
Чинне законодавство не обмежує право банків на підвищення процентних ставок. Так, у відповідності до статті 11 закону України "Про захист прав споживачів" кредитор (банк) може вказати в кредитному договорі, що процентна ставка з кредиту може змінюватися залежно від зміни дисконтної ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну процентної ставки з кредиту кредитор зобов'язаний повідомити споживача письмово протягом семи календарних днів від дня її зміни.Наголосим ,що без такого повідомлення будь-яка зміна процентної ставки є недійсною. Таким чином, підстави для зміни процентної ставки вичерпним переліком не обмежені, що може призвести до зловживань із боку банку.
Відповідно до Закону «Про фінансові послуги й фінансове регулювання ринку фінансових послуг», у кредитному договорі повинна бути прописана сума кредиту, строк, процентна ставка, мета кредиту, а також порядок зміни або припинення дії договору. Таким чином, процентна ставка є однією з істотних умов договору, а право банку в однобічному порядку міняти умови можна трактувати як обмеження прав позичальника. Зміна процентної ставки, як ключового пункту договору, повинна відбуватися в узгодженні з обома сторонами, причому обидві повинні підтвердити своїм підписом згоду з такими змінами. На практиці ж зміни набувають чинності з моменту їхнього прийняття банком, а клієнтові направляється лист, причому відсутність реакції на даний лист розцінюється як згода.
Як нам відомо, у вітчизняній судовій практиці дуже рідко зустрічаються прецеденти по даному питанню. Однак, у випадку банківського свавілля в позичальника є всі шанси відстояти свої права в суді, особливо, якщо банк підняв ставку до необґрунтованих меж.
Найбільш розумно в цій ситуації просто перекредитуватися. Це дає можливість достроково припинити договірні відносини з банком, що видав кредит за рахунок коштів, отриманих в іншому банку. Зазначена послуга надається майже всіма великими банками в України. Перекредитування дозволяє клієнтові взяти кредит у новому банку на більш вигідних умовах, а також пролонгувати термін виплати кредиту. Обов'язковою умовою для надання послуги перекредитування є відсутність у позичальника прострочених зобов'язань з виплати кредиту.
Перед тим, як скористатися даною послугою клієнту варто провести власні розрахунки вигідності такої дії, оскільки не завжди перекредитування дозволяє досягти бажаної мети здешевлення кредиту. Пов'язано це з тим, що деякі банки встановлюють комісію за дострокове погашення кредиту протягом певного терміну. Крім того, при оформленні кредиту в новому банку клієнту доведеться заново оплатити вартість нотаріальних послуг, за оформлення договору, а також існуючі банківські комісії.
Для здійснення перекредитування не існує правових перешкод. У випадку перекредитування мова йде не про зміну умов іпотечного договору, а про дострокове припинення договірних зобов'язань перед попереднім банком на умовах, передбачених договором.
У відповідності зі ст. 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати своє зобов'язання достроково, якщо інше не встановлене договором. За зрозумілими причинами, банки не обмежують клієнтів від дострокового виконання своїх зобов'язань, однак іноді встановлюють комісію за дострокове погашення кредиту протягом певного терміну від дня укладення кредитного договору.
Саме рефінансування кредиту в іншому банку – це найбільш оптимальний спосіб уникнути підвищення ставки. Але не варто забувати про додаткові витрати – різні комісії за оформлення й видачу кредиту, а також повторну оцінку заставного майна, якщо в цьому є необхідність. Тому рефінансування вигідно лише в тому випадку, якщо різниця в процентних ставках по новому й старому кредиту складе більше 2-3% річних.
Але більш ефективним є заздалегідь правильний вибір банку, комерційні умови якого припускають зміну процентної ставки, тільки в одному єдиному випадку - зміна дисконтної ставки НБУ, і містять механізм даної зміни.
Пампуха Г.Г.
Генеральний директор ЮК «Принцип»
